Музей історії села і школи

Розвиток освіти в


с.Хотині Радивилівського району Рівненської області

Велике слово -- школа!

Це скарб найкращий кожного народу. Це ключ золотий,

що розмикає пута невідомості, це шлях до волі, до науки,

добробуту. У вселюдськім житті тільки той народ і бере

перемогу, який має найкращу школу.

С. Русова

Народ наш завши був вільним, завши поривався до науки, - й на дорозі йому тут ніхто ніколи не ставав. П.Алепський, що приїздив в Україну року 1653, писав про українців, що всі вони, за невеликим винятком, грамотні, навіть більшість їх жінок і дочок уміють читати... А дітей у їх більше ніж трави, - і всі діти вміють читати, навіть сироти...

І.Огієнко

З архівних джерел відомо, що 1764-1779р.р. існувала Церковно-парафіяльна школа і в нашому с.Хотині, зокрема у 1778р.дітей навчав хотинський вчитель (дидаскол) Федір Гацкевич.

«1764 – 1779 рр.(більш ранні документи відсутні) настоятелемцеркви в Хотині був протоієрей, декан (благочинний) Радивилівський Ігнатій Сіницький. Його дружина Олександра впродовж 1764 – 1793 рр. 37 разів згадується, як хрещена мати новонароджених у Хотині. В Ігнатія та Олександри були діти – Марія (у 1772 році вона була хрещеною матір’ю Івана, сина хотинського коваля Семена Очковського, разом з о. Петром Очковським); Андрій (1778 року, він був хрещеним батьком Степана, сина хотинського вчителя Федора Гацкевича)»1.

У цей період церква належала уніатам і записів українською мовою ніде не знайдено. Ймовірно, що навчання могло вестись і польською, і латинською, і церковно-слов’янською мовами.

Є підстави вважати, що школа діяла безперервно. А з жовтня 1894р. дітей села навчав грамоти псаломщик Яків Лопухович, уродженець села Медвеже, Луцького повіту Волинськї губернії.

«Яків Лопухович навчався в народному училищі, після якого1888 року направлений у село Медвеже, а з 1892 року – в село Оздениж Луцького повіту, з 1893 р. переведений у с. Хотин. Крім основної роботи, Яків Лопухович з 28 жовтня 1894 року навчав дітей села грамоти в церковно-парафіяльній школі, яка діяла в кімнаті, прибудованій до будинку місцевого псаломщика. 1897 року за перший перепис населення Яків Лопухович був нагороджений бронзовою медаллю»2.

Тоді навчалось більше пів сотні дітей. Учні не мали зошитів, писали грифером на гриферних дощечках і вчились читати по церковно-слов’янських й українських книжках. Оскільки священник навчав Закону Божого, то діти знали напам’ять багато молитов. Закінчити два класи Церковно-парафіяльної школи - означало мати високу грамоту.

У 1915р. с.Хотин було під десятимісячною окупацією мадярів, які відкрили школу в будинку біля церкви на землі священика (тепер там побудована садиба, що належить Б. Крумшину). Навчалися українською мовою, але дітей заохочували до вивчення мадярської. Учням давали пити гурту (чай або кава), а хто вивчав „Отче наш” по-мадярськи, то отримував подвійну порцію. Мадяри дбали й про окультурення села. За їх наказом було обгороджено територію перед храмом, щоб приїжджі підводами до церкви не ставили на припоні коней перед святинею й не засмічували територію. Цей тин збережений і донині.

У цьому ж році із військом у село прибув полковий священник, учитель за освітою, Дмитро Лозов’юк. З його сім’єю у Хотин у 1917 р. приїхала рідна сестра матушки - Олександра Григорівна Ісаєвич (1880 р.н.), яка у хаті місцевого дяка почала навчати дітей. Оскільки хата була дерев’яна і з пічним опаленням, то вона з якихось причин згоріла, тоді столи ставили на подвір’ї священника й під розлогими липами навчали дітей. Згодом хату псаломщика відремонтували, приставивши невеличку кімнату, що й надалі слугувала школою.

/Files/images/лозов.jpg

О. Дмитрій та матушка Віра Лозов'юки із внуком Ростиславом.

Сім’я Лозов’юків стала першим осередком освіти в селі. Отець Дмитрій та його дружина Віра були людьми багатогранних знань. Вони спілкувалися з багатьма поважними родинами, зокрема із панами Свєшніковими, які приїхали у село в 1921р., кохалися в літературі, володіли кількома мовами. У їхній бібліотеці можна було побачити книжки та періодичні видання польською, чеською, французькою, німецькою, церковно-слов’янською, російською мовами. Крім того, о. Дмитрій любив займатися бджолярством, виноградництвом, шовківництвом. У його саду росло, напевно, з пів сотні різних шовковиць, листям яких годували шовкопрядів, а плодами охоче ласували сільські дітлахи (саджанці шовковиць було завезено з Криму).

/Files/images/хата.jpg Обійстя о. Дмитрія Лозов'юка. Поч. 20 ст.

Уміли о. Дмитрій і матушка Віра зблизитися з людьми, виступити з мудрими проповідями й заглянути у їхні душі, дати слушні поради на всі часи, прийти на допомогу у важкі хвилини. За це любили люди свого духовного наставника й поважали. Його трудовий стаж в одній-єдиній парафії становив 51 рік. За цей пів віковий час йому довелось нести свій пастирський послух не при одній владі. Та палка віра в Бога й вірність святому православ’ю не зраджували його, не давали зійти з дороги.

«Любов до знань та всього прекрасного о. Дмитрій та матушка Віра прищеплювали і своїм дітям – Ігорю (1916 – 1993) та Віктору (1922 – 1947), які деякий час також учителювали в сільській школі.

Кiлькiсть переглядiв: 1791

Коментарi

  • TannerAbons

    2017-02-27 15:46:13

    Acai Berry - How Come Acai Berry Supplement Good For You? Is employ this product certified healthy? There are many copycat companies seeing that are creating products tend to be low in quality and won't use the most beneficial process of extracting the juice around the berries. Most you also must be are concered about their bodies know when thinking about the health benefits of acai berry products. They were used for centuries in South usa by ancient medicine persons. The people in the Aid businesses just started using Acai in will establish couple of years, a new result of several endorsements from people...